Запорожці пишуть листа турецькому султанові

Перлиною зібрання Харківського художнього музею є картина І.Ю.Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”. Це полотно належить до періоду розквіту творчої діяльності художника. В результаті натхненої праці над цією патріотичною темою із історії запорозького козацтва, яка тривала майже два століття, Рєпін створив дві картини: перша, написана в 1880-1891 роках, належить Російському музею в Петербурзі, другу, що раніше знаходилась в Державній Третьяковській галереї, 1932 року було передано на батьківщину художника – в Харків.

На відміну від петербурзького варіанту з його досить академічною, урівноваженою композицією і горизонтально фризовою ритмікою, харківській картині притаманне жанрово-романтичне звучання, більш емоційний підхід до вирішення історичної теми.

Чуття геніального художника і людини, що виросла в Україні, допомогло Рєпіну виразити в “запорожцях” дух нації, її менталітет. А захват і повага, що він відчував до цього лицарського народного ордену, втілились в оригінальній, багатофігурній композиції – вияві суті запорозької вольниці.

Показуючи запорожців у момент найвищого прояву їх життєлюбства і безстрашності, художник розкриває справжню стихію народних характерів, дух лицарства і товариства, притаманний козакам. “…Ну и народец же!!!…Голова кругом идет от их гаму и шуму, с ними нельзя растаться, - писав Рєпін відомому російському критику Стасову, - веселый народ. Чертовский народ!“.

У цій “хоровій” картині кожен персонаж веде свою партію – кожен зображений має свій характер, свій норов. Такий же динамічний, соковитий і темпераментний живопис, витриманий в теплій червоно-вохристій колористичній гамі, що передає приглушені фарби літнього надвечір’я, диму, туману, що огортають козацьке товариство.

За глибиною і серйозністю втілення історичної теми, фундаментальністю і рівнем наукового підходу обидві картини належать до кращих зразків історичного живопису того часу. Роль “Запорожців” у творчій спадщині Рєпіна оцінив Стасов – ще в ескізі він відчув їх значущість як “высшего творения”, порівнявши з “Нічним дозором” Рембрандта.

Харківську картину Рєпін завершив 1896 року. Вперше її показано на Виставці дослідів художньої творчості російських та іноземних художників у 1896-97 роках в Петербурзі. Тоді ж картину купив відомий колекціонер П.М.Третьяков. До його галереї вона потрапила 1897 року, після виставки мистецтва й індустрії в Стокгольмі.