Благовірні князі Борис і Гліб

Короткий опис

Найдавніша пам'ятка іконопису в зібранні Національного музею «Київська картинна галерея». Датована серединою ХІІІ ст., походить із Савво-Вишерського монастиря в Новгороді.

На іконі зображено мучеників-страстотерпців князів Бориса (бл. 986-1015) і Гліба (бл. 987-1015) (в хрещенні Роман і Давид), перших руських святих, яких було канонізовано. Вони були синами київського князя Володимира Святославовича. Борис князював у Ростові, а Гліб в Муромі. Обидва були віроломно вбиті в 1015 році за наказом свого зведеного брата Святополка, який хотів позбутися суперників на княжий престол. Борис загинув на ріці Альті 24 липня, Гліб — 5 вересня поблизу Смоленська. Внаслідок чотирирічної війни Святополк був переможений сином Володимира Ярославом Мудрим, при якому, очевидно, і було здійснено першу спробу канонізації святих братів. 

Бориса і Гліба було поховано в Вишгороді, де було зведено храм на їх честь. Страстотерпці Борис і Гліб після смерті стали покровителями усіх руських князів. Вони — помічники в битвах, їхніми іменами закликали до єдності Русі, припинення міжусобних воєн. До наших днів дійшло три літературні твори, присвячені святим князям, що були створені в перше ж століття їх мученицької смерті. Найбільш відомі – «Сказання про Бориса и Гліба» та великий розділ у «Повісті минулих літ», написаною Нестором-літописцем. 
Їх спільне зображення, яке символізує братолюбство, було зовсім новим, чисто руським іконографічним мотивом. Святі князі представлені фронтально, на зріст, в однакових позах. В обох у правій руці перед грудьми тонкий шестикінцевий срібний хрест (символ жертовності і мучеництва), у лівій руці на рівні пояса — меч у червоних піхвах, вістрям униз, підтримуваний під рукояттю (символ миролюбства). У Бориса волосся коротке, борідка невелика, роздвоєна, із закругленими кінцями. Гліб безбородий, з довгим волоссям, що лежить прядками на плечах. Погляди князів повернуті вправо. Борис одягнений у коричневу довгу перехоплену поясом сорочку-тільник з каймою, нарукав’ям і зелено-оливковим опліччям. Поверх тільника — синій плащ-корзно на коричневій міховій підкладці. На Глібі — синій тільник с червоним опліччям та коричневий плащ на світло-сірій підкладці. Облямівки плащів прикрашені перлами та камінням. Одяг декорований срібним орнаментом у вигляді ромбів, кринів, фолій та овалів з рисочками. Шапки оторочені хутром. Чобітки вузькі червоного кольору. Німби світлі лілово-рожевого відтінку; спершу, як і тло, вони були срібними. Форма мечів співпадає з характером зброї тієї пори, що була знайдена при розкопках. В первісному вигляді ікона була прикрашена вставним дорогоцінним камінням, що не зберіглося, але на іконі видно місце їх кріплення. 

В 1914 році ікона була вивезена з Вознесенської церкви Савво-Вишерського монастиря в Новгороді, заснованого в XV столітті, та була придбана колекціонером та підприємцем П.Харитоненком. З 1914 по 1930 роки знаходилася в його маєтку, в церкві села Наталіївка Харківської губернії.