Час

«Час» — своєрідна картина-ребус, створена неординарним футуристом Давидом Бурлюком у роки, коли він захоплено експериментував з композиційними і фактурними можливостями живопису. Тут кожна деталь – якась підказка до загальної ідеї. Отже, перед нами сцена на вокзалі, проте подана нестандартно. Назва «Час» інтригує. Сама ж вона вгадується у російськомовному своєму варіанті вже за частиною «-емя» з фрагменту тодішньої газети «Новое Время», присутньому на картині. Полотно, майже квадратне за формою, круговою композицією певним чином нагадує циферблат. Схематичне зображення фігурок на пероні дуже нагадує стрілки хронометра. Сам рух здійснюється ніби справа наліво, але одночасно перекинуті вагони створюють відчуття повернення, гальмування безлічі годин-коліс. Число 1324 ліворуч на полотні — вірогідніше за все, не абстракція. Можливо, це задокументована автором марка надсучасного швидкісного на ті часи паровоза, який випускали на Харківському заводі.

Відчуття ритму в картині присутнє всюди. В композиції ніби замішуються три часових пласта. Перший – задній план, на якому зображено час, що спливає, минає. Написаний ніби у невагомості. Другий план – це час сьогодення. Реалістично втілений у статичному обличчі. І третій план, трансцендентний – це глядач, що дивиться на картину вже з «майбутнього».
Ігор Труш, провідний науковий співробітник музею

З колекції Дніпропетровського художнього музею